Хмелюк Надія

Надія Хмелюк проживала в с. Садківці на Вінниччині. Працювала в місцевому колгоспі, виховувала дітей-близнюків. Під час німецько-радянської війни село опинилося під владою румунів. На примусові польові роботи до колгоспу привезли євреїв із Бессарабії, і Надія потоваришувала з Рахіллю Бортник. Єврейка розповіла, що вона тут із восьмирічною донькою Беллою та сестрою Ривкою, а чоловік загинув під час депортації з молдавського м. Єдинці. Надія співчувала подрузі: вона теж довго не мала звісток від чоловіка з фронту. Інколи забирала маленьку Беллу до себе, щоб викупати й нагодувати. У середині березня 1944 р. під час відступу німецьких та румунських військ євреї зазнавали жорстоких переслідувань. Шукаючи порятунку, Рахіль забігла до своєї подруги-українки. Надія саме оплакувала втрату одного із синів-близнюків: хлопчик помер несподівано. Господиня заховала всіх трьох єврейок у шафі й притиснула до дверцят стіл, на який поставила труну з тілом дитини. Окупанти, ввірвавшись до хати й окинувши кімнату поглядом, відмовилися від обшуку. Так Надія, оплакуючи смерть сина, врятувала життя трьом єврейкам.

Після війни Рахіль із родиною повернулася до м. Єдинці. А через кілька років Надія з чоловіком, сином та донькою теж переїхала туди жити й розшукала родину Бортників. Рятівники та врятовані протягом життя підтримували дружні зв’язки. У 1990-х рр. Белла Шварцман (Бортник) емігрувала до Ізраїлю.

У 1995 р. Яд Вашем визнав Надію Хмелюк Праведником народів світу.

/